Інтернет консультація ТЕСТОВІ ТЕХНОЛОГІЇ В ПРОЦЕСІ ВИКЛАДАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ

ТЕСТОВІ ТЕХНОЛОГІЇ В ПРОЦЕСІ ВИКЛАДАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ

Упродовж останніх років поряд із традиційними формами контролю все більшого поширення набуває зовнішнє незалежне оцінювання, яке є вступним іспитом до вищих навчальних закладів.
Досвід проведення зовнішнього незалежного оцінювання переконливо засвідчує, що протягом навчального року вчителям-словесникам слід постійно готувати учнів до такої особливої форми контролю, якою є тестування. Учителеві-словеснику доцільно використовувати різноманітні тестові завдання під час проведення поточного й тематичного оцінювання, широко практикувати тестування не лише як контрольну форму перевірки знань, умінь і навичок школярів, але і як продуктивний навчальний прийом, відпрацьовувати у школярів навички виконання тестових завдань різної форми й різного ступеня складності.
Іноді помилково всі завдання, що за формою нагадують тестові, називають тестом. Проте педагогічним тестом є система паралельних завдань специфічної форми, які розташовуються за принципом зростання відповідно до складності порядку, що дозволяє якісно й ефективно виміряти рівень і структуру підготовки екзаменованих. З огляду па це, до тесту не можна включити будь-яке завдання. Кожне з них має відповідати чітко визначеній формі, змісту, рівневі складності. Складниками тесту є лише такі завдання, що пройшли попередню фахову та статистичну експертизи й мають відповідні схвальні характеристики. Вони й називаються тестовими завданнями.

Тестові завдання - це компоненти, з яких складається ввесь тест. Тільки якісні завдання забезпечують високу валідність (тест справді вимірює те, для чого його призначено) і надійність (наскільки точно тест вимірює досліджуване явище) тесту.
Завдання в тестовій формі - це, власне, те, з чим учитель має справу під час поточного чи тематичного контролю. Воно відповідає певній формі (завдання з вибором однієї чи кількох правильних відповідей, на встановлення відповідності тощо), але не пройшло перевірки статистичними й математичними методами.

Тестові завдання мають суттєві переваги над іншими формами контролю: вони високотехнологічні, можуть розроблятися, проводитися й перевірятися з використанням комп'ютерної техніки, потребують невеликих часових ресурсів для проведення та перевірки, порівняно нескладні в проведенні, що дає змогу спростити саму процедуру контролю від його підготовки та здійснення до перевірки й аналізу, а також вивільнити час для інших видів роботи па уроці. Також вони дозволяють учителеві динамічно визначити рівень засвоєння учнями теоретичного матеріалу й уміння його застосовувати на практиці та відповідно корегувати цей рівень. Як порівняно нова й сучасна освітня технологія тести активізують пізнавальну діяльність школярів, сприяють розвитку в них уміння концентруватися, робити правильний вибір, усувати неточності й неповноту у формулюванні певних тверджень. А найголовніше - саме за їхньою допомогою процес перевірки навчальних досягнень учнів (рівень їхніх знань з предмета, сформованість у них відповідних умінь і навичок) значно об'єктивується й убезпечується від суб'єктивної думки вчителя, забезпечують для кожного з учасників освітнього процесу реально рівні умови під час контролю результатів навчання.

Тестові завдання однаковою мірою надаються до використання під час здійснення поточного, тематичного та підсумкового (зокрема й незалежного зовнішнього оцінювання) контролю, можуть пропонуватися учням із різними навчальними можливостями, тобто передбачати градацію завдань за ступенем складності, мати творче спрямування. Переваги тестування над традиційними формами контролю навчальних досягнень учнів полягають також у тому, що за їхньою допомогою знімається емоційна напруженість дітей, характерна для проведення контрольних робіт, контроль здійснюється у формі, яка створює відчуття комфорту й розвиває позитивну налаштованість школярів щодо нього.

Дидактична мета поточного оцінювання - відстежувати процес навчання й отримувати оперативну інформацію про відповідність (невідповідність) знань учнів вимогам чинної програми. Найпоширенішою формою проведення поточного контролю, крім усного опитування й самостійних робіт, є виконання педагогічних тестів, які допоможуть учителеві вчасно відкорегувати й удосконалити навчальний процес. Поточний тестовий контроль можна здійснювати за допомогою кількох варіантів тестів, дібраних із спеціальної літератури або розроблених самим учителем. Систематичне відстеження всіх етапів засвоєння знань у формі тестування стимулюватиме учнів до самостійної роботи під час виконання класних і домашніх завдань, підвищуватиме інтерес до навчання та відповідальність за його результати.

Використання тестових технологій здійснюється в три етапи: теоретична й практична підготовка вчителя та учнів до проведення тестування, організація тестування, аналіз і корекція результатів.

На першому етапі вчитель здійснює відбір або самостійно розробляє тестові завдання. Головними вимогами до них є відповідність меті навчання, високий ступінь валідності, багатоваріантність, побудова неправильних відповідей на основі типових помилок. Типологія тестів ураховує особливості їхніх змісту та структури.

За наявністю або відсутністю варіантів відповіді виділяють тести закритої та відкритої форм; проміжною є напіввідкрита форма тестів, яка передбачає неповне або неточне формулювання відповіді. Тести закритої форми поділяються на альтернативні (наявність двох взаємовиключних варіантів відповідей), множинного вибору (наявність однієї правильної відповіді між трьома-п'ятьма з пропонованих), встановлення відповідності (у двох частинах пропонуються переліки, між якими треба встановити зв'язок), відтворення послідовності (перекомбінування наведених даних або елементів) тощо. Деякі з цих груп поділяються на підгрупи.

За метою використання та місцем у навчальному процесі розмежовують тести навчальні й контрольні.
Навчальні тести використовуються на всіх етапах роботи над матеріалом і покликані відстежити рівень оволодіння матеріалом, закріпити або повторити його, їхньою метою є виявлення прогалин у знаннях, уміннях, навичках школярів, спрямування їх на усунення недоліків у підготовці. Через це перевіряти такі тести можуть і самі учні.
Контрольні тести проводяться як певний підсумок роботи над вивченням теми, вони мають комплексний характер, тобто перевіряють знання й уміння, здобуті й вироблені школярами в межах одного або кількох тематичних блоків.

Другий етап включає в себе пояснення процедури, режиму, правил виконання тестових завдань, умов оформлення робіт, демонстрування алгоритмів виконання завдання, виконання тренувальних завдань. Важливим для вчителя є дотримання головної вимоги посування школярів в освоєнні тестових технологій – від простих завдань до складніших. Освоєння кожної нової форми тестових завдань слід починати з детального ознайомлення з інструкцією щодо їх виконання.

На третьому етапі здійснюється виявлення типових та індивідуальних помилок, що їх припустилися учні. Аналіз результатів проводиться в довільній, найбільш зручній і звичній для вчителя й школярів формі.
Виконання завдань у тестовій формі для поточного контролю доцільно планувати на різних етапах уроку не більш як на 10 - 15 хвилин. У зв'язку з тим, що ці завдання є навчальними, не варто робити їх занадто складними. На цьому етапі контролю слід використовувати переважно завдання з вибором однієї правильної відповіді (з чотирма варіантами відповідей у 5 - 9-х і чотирма-п'ятьма - у 10-11-х класах), рідше - кількох правильних відповідей (переважно в 10 - 11-х класах із сімома - вісьмома варіантами відповідей) та на встановлення відповідності (утворення логічних пар, де в лівому стовпчику містяться чотири варіанти відповідей, а в правому - п'ять).
Кількість варіантів відповіді на тестове запитання, з яких учневі треба вибрати правильну, має встановлюватися, зокрема, із урахуванням віку школярів: для учнів загальноосвітньої школи таку кількість бажано обмежити трьома-чотирма варіантами, для старшокласників - чотирма-п'ятьма. Також слід враховувати, що мислення учнів середньої школи, як правило, конкретне й не надто активно спирається на оперування абстрактними поняттями, тож завдання для них слід добирати саме такого типу - якнайбільш конкретні, такі, що спрямовуються на перевірку знання та розуміння теоретичного матеріалу, певною мірою - уміння застосовувати інформацію в практичній діяльності. Натомість старшокласники вже можуть оперувати абстрактними категоріями, здійснювати аналіз мовних явищ і понять, їх зіставлення й порівняння, установлення зв'язків між ними та їх розчленування за певними показниками.

Учителеві варто пам'ятати, що на виконання завдань з вибором однієї правильної відповіді треба відводити орієнтовно одну хвилину, а кількох правильних відповідей або встановлення відповідності – півтори хвилини. Важливо привчати учнів виконувати завдання не лише правильно, а й швидко, щоб максимально наблизити їх до умов, у яких випускники працюватимуть під час зовнішнього незалежного оцінювання. На цьому етапі вчителеві слід навчати учнів алгоритмів виконання тестових завдань різних форм, аналізувати результати тестування, виявляти типові помилки й визначати шляхи їх усунення. Доцільно давати учневі конкретні інструкції, як виправити виявлені помилки.
Під час тематичної атестації вчитель перевіряє відповідність підготовки школярів зафіксованій у програмі системі вимог до рівня і якості освіти. Проведення тематичного контролю у формі тестування забезпечує отримання результатів, які характеризуються обґрунтованістю й об'єктивністю, а бали навчальних досягнень є точнішими та більш диференційованими, ніж ті, що одержані за допомогою традиційних форм контролю.

Дані тематичного контролю інформують учителя про рівень засвоєння школярами навчального матеріалу та вказують, наскільки раціональні алгоритми використано для виконання завдань тесту. Щоб забезпечити максимальну надійність результатів оцінювання і якнайповніше перевірити, як засвоєно вивчений матеріал, учитель повинен підготувати на тематичну атестацію тест зі значною кількістю завдань. У ньому слід якнайповніше відобразити зміст вивченої теми, збалансовано подати як основний теоретичний матеріал (розуміння понять, знання мовної теорії, значення термінів тощо), так і завдання практичного характеру. Готуючи матеріали для тематичного оцінювання, учитель повинен збалансувати його за складністю. Для цього слід включити завдання приблизно в такій пропорції: 25% легких, 25% складних, 50% - середнього рівня складності. Такий розподіл відображатиме співвідношення сильних, середніх і слабких учнів у класі.

Проектуючи тест, треба враховувати, що запропоновані завдання мають бути різноманітними за змістом і формою, що дасть змогу уникнути монотонності та забезпечити постійну й стійку мотивацію учнів до роботи. Не варто обмежуватися тільки завданнями закритої форми, доцільно пропонувати учням також і відкриті завдання, у яких вони самостійно мають записати повну відповідь на запитання.
Учитель повинен пам'ятати, що основу завдання треба формулювати переважно у формі стверджувального речення, воно має бути максимально коротким, точним і однозначним, а варіанти відповідей доступними для розуміння школярами. Не слід указувати після використаного в тесті речення прізвище його автора, щоб не переобтяжувати завдання зайвою інформацією і не відволікати учнів від головного.

Щоб правильно розрахувати кількість завдань, учитель повинен пам'ятати: школярам середніх класів потрібно в середньому півтори хвилини, а старшокласникам - хвилина для виконання одного типового завдання закритої форми. Таким чином, можна спланувати, що учням 10-11-х класів доцільно запропонувати на тематичну атестацію приблизно 35-40, а учням 5—9-х класів - 20-30 завдань. Оптимально розрахувати кількість завдань допоможе й така рекомендація С.Отіса: «Тест має бути таким, щоб не більше 5% учнів у класі могли виконати його повністю».
Перевести отримані бали у 12-бальну шкалу оцінювання вчитель може шляхом встановлення ваги кожного завдання. Наприклад, за кожне правильно виконане завдання, що перевіряє знання теоретичного матеріалу або завдання з вибором однієї правильної відповіді -1 бал, за завдання з вибором кількох відповідей чи встановлення відповідності - 3-4 бали. Отримавши загальну кількість балів, учитель визначає інтервали, які відповідають шкільним балам навчальних досягнень, Наприклад, якщо за виконання всіх завдань тесту можна одержати 60 балів, то результат 55-60 відповідатиме 12 балам, 50-54 - 11 балам тощо. Отже, оцінити найвищим балом можна не лише роботу, у якій правильно виконано всі завдання, а й таку, що максимально наближається до такого результату. Таким чином, школяреві дається деяке право на помилку, якого під час традиційного оцінювання він не має.

Учні, які проходитимуть зовнішнє незалежне оцінювання, виконуватимуть комплексний тест, що перевірятиме знання, уміння й навички з лінгвістичної теорії, теорії літератури, уміння читати й розуміти текст і будувати власне висловлювання (писати твір-роздум), знання біографічних даних письменників, текстів творів з української літератури.

У тестовому зошиті буде вміщено завдання двох форм: закритої та відкритої з розгорнутою відповіддю.

Закриті завдання (з вибором однієї або кількох правильних відповідей, на встановлення відповідності, завдання до мікротекстів) перевірятимуть повноту засвоєння лінгвістичної змістової лінії навчальної програми та рівень сформованості у випускників загальноосвітніх навчальних закладів мовної компетенції.

Одне із завдань зовнішнього оцінювання - це читання й аналіз тексту. Читання, розуміння й інтерпретація тексту - провідне загальнонавчальне вміння, потрібне для успішного навчання не лише на уроках української мови, а й у процесі вивчення інших предметів, тому вчителеві української мови варто вдосконалювати навички з цього виду навчальної діяльності протягом року. Доцільно тренувати учнів читати й аналізувати тексти різних стилів мовлення різноманітної тематики, орієнтувати школярів не стільки на запам'ятовування фактологічного матеріалу прочитаного, скільки на усвідомлення причиново-наслідкових зв'язків, розуміння головної думки, будови й комунікативного призначення тексту, прямих і метафоричних значень слів відповідно до контексту, стилістичної ролі окремих елементів тексту, уміння чітко сформулювати відповідь за його змістом тощо. Зрозуміло, що часу на уроці для виконання такої роботи має бути відведено значно більше, ніж передбачено нормативами чинної програми для читання мовчки. Можна порадити вчителям резервний час використовувати саме для вдосконалення навичок читання у формі, аналогічній до тієї, що й на зовнішньому оцінюванні (учні працюють 30 хвилин з текстом обсягом 600-800 слів).

Готуючи навчальний матеріал, доцільно розробляти як завдання закритої форми з вибором однієї правильної відповіді (з чотирма варіантами відповідей), так і відкриті завдання з короткою відповіддю. Наприклад, учитель може пропонувати 6 завдань закритої форми (за правильне виконання кожного завдання - 1 бал) і 3-з розгорнутою відповіддю (за правильне виконання кожного завдання - 2 бали). Перевіряючи відкриті завдання, учитель повинен оцінювати не тільки те, як правильно учні розуміють зміст тексту, а і їхню мовленнєву, орфографічну та пунктуаційну грамотність.
Написання власного висловлювання - завершальний етап роботи під час зовнішнього оцінювання з мови, що перевіряє, як учні засвоїли комунікативну лінію програми, сформованість їхньої мовленнєвої компетенції. Готуючи учнів до зовнішнього незалежного оцінювання, вчителі повинні розвивати монологічне мовлення школярів (усне й писемне), формувати вміння створювати власне висловлювання на запропоновану тему. Старшокласникам доцільно систематично пропонувати теми для творів-роздумів на суспільно-політичні та морально-етичні теми з подальшим їх обговоренням й аналізом. Будуючи власне висловлювання, учні мають виявити вміння дотримувати структури тексту цього типу мовлення, а також висловлювати власні думки на запропоновану тему, логічно викладати їх і доречно та правильно аргументувати, добирати приклади з літератури, інших видів мистецтва, історії тощо.
Для успішного написання роботи дуже важливо, щоб учні могли не тільки правильно навести приклади, які розкриватимуть тему, а й пояснити їх, оцінити значення того чи іншого літературного твору чи героя. Важливо вправляти учнів не в переказуванні змісту творів або перебігу історичних подій, а вчити використовувати приклади для аналізу проблеми та переконливої аргументації. Дуже важливо також розвивати в учнів уміння стисло й чітко письмово формулювати власні думки в письмовій формі. Саме тому слід систематично аналізувати на уроках зміст виконаних робіт, навчати учнів розпізнавати й самостійно виправляти змістові, композиційні, стилістичні неточності й помилки.

Пропонуємо при підготовці до ЗНО з української мови та літератури користуватися зошитом з друкованою основою, а саме:
Авраменко О.М., Коваленко Л.Т. Українська мова та література. Збірник завдань у тестовій формі. – К.: Грамота, 2009.

Ці моделі розроблено відповідно до встановлених вимог, вони охоплюють усі головні напрями комплексної мовної та літературної підготовки школярів та репрезентують усі розділи чинних програм з української мови та з української літератури, передбачають виконання звичних для них різнотипних завдань.
Цілком можливим є й використання вчителем готових зразків тестових завдань, які друкуються в методичній літературі, фаховій пресі, спеціальних збірниках. Такі матеріали слід добирати уважно, аналізуючи їхню відповідність головним дидактичним вимогам до структури та змісту навчальних і контрольних завдань такого типу. Важливим чинником під час вибору вчителем видань такого типу є наявність дозволу щодо їх використання в освітньому процесі, наданого науково-методичною комісією з питань освіти Міністерства освіти і науки України.
Надаються до використання в навчальному процесі й тестові зразки, складені безпосередньо самим учителем, але за умови, що ці завдання відповідають головним вимогам щодо розробки методичних матеріалів такого типу, насамперед зведення до мінімуму такої негативної риси тестування, як можливість відгадування учнем відповіді. Також обов'язково слід передбачати запитання і завдання, які потребуватимуть активної мисленнєвої роботи школярів і передбачатимуть підготовку розгорнутої відповіді на них, тобто матимуть відкритий характер. Серед інших вимог до тестових завдань бажано також дотримати принцип відсутності в них неправильних написань.
Для якісного впровадження в шкільну практику тестування як методичної форми обов'язковим є його систематичність, вписаність у загальну структуру уроку і продуманість методів його використання протягом усього навчального року, причому не тільки під час проведення тематичної атестації, а й на уроках вивчення та закріплення нового матеріалу, що буде гарним тренінгом для школярів, призвичаюватиме їх до виконання завдань такого типу. Першорядну роль в ефективному освоєнні школярами тестових технологій відіграє успішне оволодіння ними алгоритмів виконання тестових завдань різних тематичних типів, рівня складності та структури, неодмінне здійснення аналізу результатів тестування, з'ясування типових помилок, яких припускаються учні, та визначення шляхів їх усунення. Тільки такий підхід до впровадження тестових технологій сприятиме якісному освоєнню їх сучасною школою.

Рекомендована література
1.Авраменко О.М., Коваленко Л.Т. Українська мова та література. Збірник завдань у тестовій формі. – К.: Грамота, 2009.
2.Безверха B.C. Тестовий контроль знань учнів старших класів з гуманітарних предметів: Дис. канд. пед. наук. – К., 1996.
3.Коваленко Л. Тестуванню – так! // Методичні діалоги. - 2006. - №1.
4.Коваленко Л. Незалежне оцінювання: результати і наслідки // Методичні діалоги. – 2006. - №7.
5.Коваленко Л. Моніторинг зовнішнього оцінювання навчальних досягнень з української мови // Вивчаємо українську мову та літературу. - 2006. - №30.
6.Масалітіна О.С. Педагогічні  умови  застосування тестів для контролю навчально-пізнавальної діяльності старшокласників: Дис. канд. пед. наук. - Харків, 1999.
7.Раков С.А. Система оцінювання якості освіти як складник національної системи освіти: педагогічний аспект // Вивчаємо українську мову та літературу. - 2006. - №30.
8.Українська мова: Зовнішнє оцінювання// Методичні діалоги. - 2006. - №8.